Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) — це стан психічного здоров’я, що характеризується небажаними, нав’язливими думками (нав’язливими ідеями) і повторюваною поведінкою або психічними діями (компульсивними ідеями), спрямованими на зменшення тривоги, спричиненої нав’язливими ідеями.
Робоча група з обсесивно-компульсивних когніцій (OCCWG; Steketee та ін., 2003) визначив шість ключових типів оцінок і переконань, які відіграють вирішальну роль у розвитку та підтримці ОКР.
Ці фактори можуть взаємодіяти один з одним та з іншими біологічними, психологічними та екологічними впливами, щоб сприяти розвитку та підтримці симптомів ОКР.
Розуміння цих основних причин може допомогти визначити підходи до лікування та допомогти людям впоратися зі своїми симптомами.
1. Завищена відповідальність
Люди з ОКР часто переоцінюють почуття відповідальності за запобігання шкоди собі чи іншим. Вони можуть вважати, що нездатність запобігти шкоді морально еквівалентна безпосередньому завданню шкоди.
Це переконання може призвести до надмірного почуття провини та надзвичайної потреби вжити заходів, щоб запобігти негативним наслідкам, навіть якщо ймовірність таких наслідків низька або здатність людини запобігти їм обмежена.
Люди із завищеною відповідальністю можуть хвилюватися, що їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до шкоди, такої як пожежа, крадіжка зі зломом або травмування інших.
Вони можуть повторювати перевірку поведінки, щоб запобігти цим передбачуваним негативним наслідкам, наприклад переконатися, що прилади вимкнені, двері замкнені чи близькі в безпеці.
2. Надважливість думок
Люди з ОКР схильні переоцінювати важливість і значення своїх нав’язливих думок.
Вони можуть вірити, що наявність думки збільшує ймовірність того, що подія відбудеться в реальності (злиття думки і дії) або що наявність морально огидної думки еквівалентно вчиненню морально огидного вчинку (злиття моральної думки і дії).
Ці переконання можуть викликати значний дистрес і призвести до спроб придушення або нейтралізації думок за допомогою примусу.
Компульсії
Компульсії, які можуть бути спостережуваними діями або психічними ритуалами, виконуються особами з ОКР, щоб нейтралізувати нав’язливі думки та полегшити страждання. Ці примуси часто здійснюються в жорсткій або ритуальній манері.
Хоча компульсії можуть забезпечити короткострокове полегшення, вони в кінцевому підсумку сприяють підтримці симптомів ОКР, не даючи людині зрозуміти, що її страхи безпідставні та що вона може терпіти страждання, не вдаючись до компульсивної поведінки.
Уникнення
Люди з ОКР часто намагаються уникати речей, які можуть викликати у них нав’язливі думки. Вони роблять це з кількох причин:
- Щоб нав’язливі думки не виникли в першу чергу
- Щоб чогось поганого не сталося
- Почуватися менш засмученими, коли вони не можуть повністю уникнути того, чого бояться
Наприклад, людина з ОКР може уникати певних місць (наприклад, лікарень або громадських туалетів), предметів (наприклад, ножів), ситуацій (наприклад, перебування наодинці з дитиною) або людей (наприклад, тих, хто хворий).
Якщо вони не можуть повністю уникнути цих речей, вони можуть намагатися уникати прямого контакту, наприклад, одягаючи рукавички або відкриваючи двері рукавом.
Люди з ОКР, пов’язаними з тривожними думками (наприклад, заподіянням шкоди іншим), також можуть уникати говорити про свої думки. Вони хвилюються, що розкриття думок може їх здійснити, або вони відчувають сором і страх перед наслідками (наприклад, відібрання дитини).
Ще один спосіб, яким люди намагаються уникнути своїх нав’язливих думок – це витіснення цих думок зі свого розуму. Але оскільки вони продовжують сприймати думки як небезпечні, все більше й більше речей у їхньому оточенні можуть почати викликати ці думки. Це означає, що вони повинні уникати більшої кількості речей, які дійсно можуть порушити їх життя.
Хоча зрозуміло, що люди хочуть уникати речей, які викликають у них тривогу, уникання не допомагає в довгостроковій перспективі.
Це заважає їм дізнатися, що їхні страхи не обов’язково справдяться, і що вони можуть впоратися з стражданням. Уникання також забирає багато часу та енергії, що робить ОКР ще більшою проблемою в їхньому житті.
3. Ментальний контроль думок
Люди з ОКР часто переоцінюють важливість здійснення повного контролю над своїми нав’язливими думками, образами чи імпульсами.
Вони можуть вірити, що повний розумовий контроль можливий і бажаний, і що будь-яка нездатність контролювати свої думки є ознакою слабкості або морального падіння.
Це може призвести до надмірних спроб контролювати та контролювати свої думки, парадоксально збільшуючи частоту та інтенсивність нав’язливих думок.
Придушення думки
Люди з ОКР часто намагаються відштовхнути або ігнорувати свої нав’язливі думки. Вони роблять це з кількох основних причин:
- Вони не хочуть, щоб думки ставали настільки поганими, що вони відчували, що їм потрібно виконувати примус, наприклад перевіряти або робити предмети симетричними.
- Вони хочуть, щоб їх тривога не погіршувалася.
- Вони бояться, що ці думки можуть призвести до чогось поганого.
Дослідники вважають, що намагання не думати про щось насправді змушує думати про це більше. Це називається «ефект білого ведмедя» – якщо я скажу вам «не думайте про білого ведмедя», важко не уявити його.
Але для людей з ОКР дослідження насправді не показують, що відганяння думок призводить до того, що вони виникають частіше.
В дослідження Пурдонавони виявили, що приблизно в 30-50% випадків ігнорування нав’язливих думок насправді допомагало людям почуватися краще та зосереджуватися на інших речах.
Отже, хоча спроби повністю контролювати чи позбутися нав’язливих думок не завжди спрацьовують, це не обов’язково має негативний ефект і робить думки частішими чи інтенсивнішими.
Наслідки можуть відрізнятися від людини до людини та від ситуації до ситуації.
4. Переоцінка загрози
Люди з ОКР схильні переоцінювати серйозність і ймовірність виникнення негативних подій.
Вони можуть вірити, що світ є небезпечним місцем і що з ними частіше трапляються погані речі, ніж з іншими.
Це посилене сприйняття загрози може підживлювати тривогу та стимулювати компульсивну поведінку, спрямовану на зменшення передбачуваного ризику.
Гіпернастороженість
Люди з ОКР часто переоцінюють ймовірність і серйозність потенційних загроз, що призводить до підвищеної пильності, підвищеної пильності та чутливості до тригерів, пов’язаних з їхніми нав’язливими турботами. Ця підвищена настороженість може проявлятися кількома способами:
- Моніторинг тригерів: Люди з ОКР можуть постійно сканувати своє оточення на предмет тригерів, які могли б спровокувати їхні нав’язливі думки, за іронією долі, навіть коли намагаються уникнути цих тригерів.
- Пильність на шкоду: вони можуть бути у стані підвищеної готовності до будь-якої інформації, яка свідчить про те, що шкода сталася або буде трапитися, а також ознак того, що їхні примуси не змогли успішно запобігти шкоді.
- Увага до внутрішніх і зовнішніх ознак: Гіпернастороженість може передбачати моніторинг як внутрішньої (наприклад, тілесних відчуттів, думок), так і зовнішньої (наприклад, навколишнього середовища) інформації.
- Специфічні прояви: Фокус гіпернастороженості змінюється залежно від типу ОКР. Наприклад, ті, хто стурбований забрудненням, можуть стежити за «забрудненими» об’єктами, тоді як люди з огидними нав’язливими ідеями можуть стежити за відчуттями тіла чи думками на предмет ознак збудження або повторення одержимості.
Хоча надмірна пильність зрозуміла, вона, зрештою, марна, оскільки гарантує, що навіть незначні ознаки загрози будуть помічені, можливо, за рахунок важливої інформації про безпеку.
Моніторинг тілесних відчуттів може призвести до неправильного визначення нормальних фізіологічних змін, тоді як спроби довести, що шкоди не сталося, є марними, оскільки відсутність доказів не є доказом відсутності.
Крім того, повторний самоконтроль може підірвати впевненість у власному сенсорному досвіді.
Гіпернастороженість і уникнення є важливими маркерами тяжкості ОКР і прогресу лікування, навіть якщо вони не завжди включаються в вимірювання симптомів.
5. Нетерпимість до невизначеності
Люди з ОКР часто важко переносять невизначеність і можуть вірити, що вони повинні бути в чомусь абсолютно впевнені, щоб уникнути помилок.
Вони відчувають сильну потребу розглянути всі можливі наслідки ситуації, що призводить до надмірних сумнівів, перевірки та пошуку заспокоєння.
Нездатність терпіти невизначеність може підтримувати цикл нав’язливих ідей і примусу.
Коли люди з ОКР стикаються з непередбачуваними ситуаціями або невідомими результатами в майбутньому, вони можуть реагувати підвищеним почуттям тривоги, процесом надмірного мислення, який характеризується повторюваним, нереалістичним занепокоєнням.
Це може включати хвилювання про майбутню подію, обмірковування всіх найгірших сценаріїв, повторення минулого сценарію, передбачення того, як щось розгорнеться, або планування чогось до найдрібніших деталей.
Компульсивні ритуали, поведінка уникнення та безпечна поведінка при ОКР можна розуміти як способи для людей шукати певності, коли вони стикаються з невизначеністю.
6. Перфекціонізм
Люди з ОКР можуть вірити, що існує ідеальне вирішення проблем і що навіть незначні помилки матимуть серйозні наслідки.
Вони можуть бути схильні вірити, що вони повинні бути досконалими в усьому, щоб бути гідною людиною.
Цей перфекціонізм може спонукати до компульсивної поведінки, спрямованої на те, щоб завдання були виконані бездоганно, і може сприяти страху зробити помилку або бути негативно оціненим іншими.
Автор статті: Saul Mcleod, PhD
Оригінальна стаття
